Велика міжнародна подія дає багато можливостей, але без підготовки їх легко втратити. Особливо коли йдеться про Європейський тиждень регіонів і міст – одну з найбільших подій Європейського Союзу для місцевого самоврядування.
Як використати участь у ньому з максимальною користю для громади, розповідають Марта Супрун, експертка з європейської інтеграції та місцевого самоврядуваня та Марія Тузик, експертка з міжнародного співробітництва Cities4Cities.
Найважливіші поради занотували у цій статті з «П’ятниці з Cites4Cities» – подкасту, який виходить в межах напряму «Міжнародна муніципальна співпраця» Програми Polaris.
Повне відеоінтерв’ю можна переглянути за посиланням.
Не просто бути присутніми, а розуміти, навіщо їхати
На Європейський тиждень регіонів і міст до Брюсселя приїжджає дедалі більше представників громад, регіонів та агенцій регіонального розвитку; міжнародні програми підтримують участь українських делегацій, а українські спікери дедалі частіше долучаються до загальноєвропейських дискусій.
Наступний крок – перейти від самої присутності до конкретного результату. Великий масштаб конференції може бути як перевагою, так і проблемою: без чіткої мети легко провести кілька насичених днів на сесіях, але повернутися без нових контактів чи розуміння наступних кроків.
«До Європейського тижня регіонів і міст варто ставитися не як до великої міжнародної події, яку потрібно просто відвідати, а як до окремого робочого завдання громади»
Про що говоритиме Європа і чому це важливо Україні
Головна тема цьогорічного Європейського тижня регіонів і міст – «Сильні регіони, сильна Європа». У програмі помітні кілька наскрізних напрямів.
Перший – конкурентоспроможність регіонів: інновації, людський капітал, розвиток навичок, цифровізація, підтримка бізнесу та залучення інвестицій.
Другий – стійкість, яку тепер розглядають значно ширше, ніж лише через кліматичні виклики. Йдеться про енергетичну безпеку, готовність до криз, захист критичної інфраструктури, кібербезпеку та підготовку людей до надзвичайних ситуацій. У цих питаннях українські громади вже мають досвід, який може бути цінним для європейських колег.
Ще один напрям пов’язаний із демографічними змінами та концепцією Right to stay – «права залишатися». Ідея полягає в тому, що люди повинні мати можливість залишатися жити там, де хочуть, але для цього територія має забезпечувати роботу, послуги та належну якість життя.
«На такі події варто йти не лише з позиції, що ми можемо чогось навчитися. Українські громади вже мають досвід і можуть підсилювати європейські дискусії своїми питаннями, коментарями та практиками»
Особливе місце у програмі займає майбутнє політики згуртованості ЄС. Нинішній бюджетний період наближається до завершення, тому вже тривають дискусії про те, як працюватиме наступний цикл, які фінансові інструменти збережуться і якою буде роль міст та регіонів.
Для України це не теоретичне питання. Протягом наступного семирічного циклу вона може вже стати членом ЄС, тому громадам потрібно поступово розуміти логіку європейських структурних фондів, зв’язок фінансування зі стратегічним плануванням та механізми участі місцевого і регіонального рівнів.
Серед тем, на які Марта Супрун радить звернути увагу, – національні та регіональні партнерські плани, а також Європейська міська адженда та ширше коло інструментів для міських територій.
«Можливо, на конференції ми не знайдемо донора, який одразу скаже, що готовий фінансувати конкретний проєкт громади. Але ми можемо зрозуміти, як працювати з європейськими програмами, які пріоритети враховувати і які концепти закладати у майбутні заявки»
Українські події важливі, але не варто залишатися лише серед українців
Якщо шукати в програмі тільки події зі словом “Ukraine” у назві, їх буде небагато. Проте українські спікери долучаються до значно ширшого кола дискусій, зокрема про стійкість і кризове реагування. Тому варто відкривати програму тематично цікавих сесій і дивитися не лише на назву, а й на спікерів та організаторів.
Цього року в офіційній програмі інтерактивна сесія «Сильні громади, спільне майбутнє: муніципальні партнерства з Україною в дії», яку організовують SALAR (SALAR International) та ініціатива Cities4Cities у межах напряму «Міжнародна муніципальна співпраця» Програми Polaris у партнерстві з ГО Stand with Ukraine. Подія присвячена партнерствам на практиці: що вони дають європейським муніципалітетам і чого ті навчаються від українських громад.
«Ми хочемо показати, що муніципальне партнерство з Україною – це не лише підтримка української сторони. Європейські муніципалітети також отримують досвід і знання, а вже створені партнерства можуть виходити на новий рівень»
Водночас події про Україну не повинні становити всю програму української делегації. Марта Супрун згадує ситуації, коли на заході про Україну в європейській інституції більшість присутніх становили українці, які й так добре знали одне одного.
Це не зменшує значення таких подій для видимості України. Навпаки, українським асоціаціям, агенціям та мережам варто самим пропонувати теми й організовувати заходи. Але для пошуку нових контактів потрібно паралельно виходити у ширше європейське середовище.
«Чим більше нашої видимої присутності, тим краще. Але якщо ми приїхали в Брюссель, важливо використати цю можливість і для знайомства з людьми, яких ми не зустрінемо на українському заході у Львові чи Києві»
Де шукати партнерів
На Європейському тижні регіонів і міст присутні представники Європейської комісії, Європейського комітету регіонів, міст, регіонів, агенцій, університетів, консультантів та численних тематичних мереж.
Є мережі, які працюють із мобільністю, енергоефективністю, інноваціями, підприємництвом, правами людини та іншими напрямами. Тому громаді варто шукати не абстрактного «партнера з Європи», а організації та муніципалітети зі спільною професійною темою.
Марта Супрун, наприклад, найбільше контактів із попередніх Європейських тижнів привозила саме з європейськими агенціями, що займаються міжнародними проєктами та можуть бути зацікавлені у залученні українських громад до майбутніх консорціумів.
Водночас Марія Тузик зауважує: «знайти місто-партнера» не має бути самоціллю. Значно реалістичніше шукати людей, із якими є спільна тема, і вже з такого професійного контакту поступово розвивати співпрацю.
«Сама сесія, розмова зі спікером або знайомство між заходами можуть привести до контакту, з якого партнерство виросте пізніше. Але щоб це сталося, не достатньо просто опинитися на конференції – потрібно підготуватися заздалегідь»
Нетворкінг починається ще до поїздки
На порталі конференції варто не просто створити обліковий запис, а окремо зареєструватися на потрібні сесії та скласти власну програму на кожен день. Частина популярних подій швидко заповнюється, тому відкладати вибір до приїзду в Брюссель не варто.
Наступний крок – подивитися, хто організовує обрані заходи і хто на них виступає. Марія Тузик радить визначити хоча б 5–10 людей, із якими було б корисно познайомитися, знайти їх у LinkedIn і написати ще до конференції.
Повідомлення може бути дуже простим: хто ви, яку громаду чи організацію представляєте, чому вас зацікавила робота цієї людини і чи можна зустрітися на кілька хвилин після сесії або під час перерви.
«Не всі дадуть відповідь, але це нормально. Багато наших знайомств починалися саме з того, що ми писали людям заздалегідь, а конференцію вже використовували як можливість поспілкуватися особисто»
Ще один інструмент – питання під час сесії. Воно має бути коротким: кілька слів про те, хто ви, конкретне питання або коментар по суті. Це допомагає стати помітним для спікерів і створює природний привід підійти після панелі.
Саме так Марта Супрун свого часу познайомилася з бельгійським політиком Бартом Сомерсом.
«Після панелі я просто сказала, що мені відгукнулося те, що він говорив і що згадав Україну. Додала, що ми займаємося муніципальними партнерствами, і запропонувала залишатися на зв’язку. Таке просте людське знайомство може привести до результатів, яких спочатку навіть не передбачаєш»
Обіди, кавові перерви та вечірні події – повноцінна частина конференції
Саме там часто легше почати розмову, ніж у переповненій залі після панелі.
Марія Тузик згадує одну з попередніх міжнародних конференцій, де українська делегація після обіду вже прямувала до порожнього столу. Вона запропонувала натомість приєднатися до незнайомих учасників.
«Мене запитали: “А хто там стоїть?” Я відповіла: “Поняття не маю, але підемо познайомимося”. Дуже часто така кава чи обід завершуються обміном контактів і подальшим спілкуванням»
При цьому першу розмову не варто починати з довгої презентації громади. Краще спочатку поцікавитися співрозмовником: кого він представляє, над чим працює, які події відвідує, які теми його цікавлять.
А вже для наступного кроку варто мати підготовлене коротке представлення себе на 30–60 секунд.
«Набагато цінніше сказати, що ви у своїй громаді займаєтеся мобільністю, ніж починати з назви своєї посади і структурного підрозділу. Людині потрібно швидко зрозуміти, чим ви займаєтеся і де у вас може бути спільний інтерес»
Те саме стосується матеріалів. Великі альбоми та об’ємні інвестиційні паспорти для такої конференції не надто практичні. Краще мати компактну листівку, коротку електронну презентацію або інший матеріал, яким легко поділитися після розмови.
Cities4Cities, наприклад, використовує листівки з паперу з насінням, які можна посадити після прочитання.
«Люди справді це запам’ятовують. Тому краще подумати не про кількість паперових матеріалів, а про щось невелике й креативне, що залишить згадку саме про вашу громаду»
Стенди і програми: шукати не лише гранти
Окремою точкою для знайомств є стенди європейських програм, інституцій та мереж. Цього року вони будуть зібрані в окремій локації 14 жовтня. Серед них – Interreg, URBACT, European Urban Initiative, Європейський комітет регіонів та інші організації.
На порталі можна відфільтрувати стенди і заздалегідь визначити, до кого саме варто підійти. Це можливість поставити конкретні питання про майбутні конкурси, експертну підтримку чи участь громади в програмі.
При цьому європейські програми не варто розглядати лише як джерело грантів. Наприклад, Interreg Europe має інструмент peer review, через який громада може залучити зовнішніх експертів до роботи з певною політикою. При програмах Interreg також діють молодіжні та волонтерські формати.
«Ми часто недооцінюємо можливості, які не є безпосередньо проєктними. Експертна підтримка, молодіжні формати чи професійні контакти теж можуть стати першим кроком до партнерства і майбутнього спільного проєкту»
Після Брюсселя робота не закінчується
Навіть десятки нових знайомств не дадуть результату, якщо після конференції не продовжити комунікацію.
Марія Тузик радить ще до поїздки зарезервувати в календарі окремий час після повернення. Під час самої конференції контакти варто одразу зберігати в LinkedIn чи іншим зручним способом і коротко фіксувати, про що саме йшлося в розмові.
Після повернення можна запропонувати онлайн-зустріч, надіслати додаткову інформацію про громаду, попросити приклади проєктів чи продовжити обговорення конкретної ідеї.
«Ще до поїздки я ставлю собі в календар пів дня після повернення тільки на продовження контактів. Через потік нових людей ви можете забути, з ким говорили, і ваш співрозмовник так само може забути вас. Саме знайомство – це лише початок»
Тож мінімальне домашнє завдання громади перед поїздкою виглядає просто: визначити свої пріоритети, скласти програму, вибрати людей і організації, з якими хочеться познайомитися, написати частині з них заздалегідь, підготувати коротке представлення та кілька запитань, а після повернення обов’язково продовжити нові контакти.
Європейський тиждень регіонів і міст може дати громаді знання про майбутні політики ЄС, доступ до професійних мереж, нову експертизу та потенційних партнерів. Але справжня цінність такої події залежить від того, наскільки свідомо громада підходить до участі.
«Там, де є люди й організації, завжди є можливості – і для розвитку проєктів, і для людської співпраці. Але важливо ставитися до участі в таких подіях як до роботи на користь громади, а не просто як до поїздки в нову країну»
