This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.
Овруцька громада
Населення – 36 000 мешканців (до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну).
Дітей до 18 років – 6300
пенсіонери – 9309
особи з обмеженими можливостями – 3802
внутрішньо переміщені особи – 235
жінок – 19278 (54%)
чоловіків – 16422 (46%)
Історія
Овруч – одне з найстаріших міст Східної Європи. Занесене до списку історичних населених пунктів України. У 946 році стає центром Древлянської землі. У літописних джерелах згадується під 977 роком. На цих землях відбувалась боротьба між київськими князями та племенами древлян, які зрештою підкорила київська володарка Ольга. Згодом її внук Олег загине в Овручі під час війни зі своїм братом Ярополком.
Про давню історію нагадує Свято-Василівський собор, який був збудований 1190 року, а сучасного вигляду набув під час відбудови в 1907-1090 роках.
Місто отримало Маґдебурзьке право 1641 року. В Овручі народився Іван Виговський – один з лідерів козацького повстання 1648 року, а згодом і Гетьман України (1657-1659).
На Овруччині народились відомі світу скульптор, медальєр, художник Антон Мадейський (Польща) та архітектор Ітар Стефано (Італія).
Протягом багатьох століть Овруч був одним з найважливіших центрів єврейського життя України. До Другої Світової війни єврейське населення міста складало майже половину від всіх мешканців.
Житомирське Полісся
Овруч знаходиться на території Полісся – одного з наймальовничіших регіонів України. Ліси, річки та озера, прадавні болота, унікальний місцевий фольклор. Тут також віддавна добували якісний камінь – кварцити, граніти та профілітові сланці. З місцевого каменю збудовані такі знамениті українські шедеври як Золоті Ворота, Софійський Собор та Києво-Печерську Лавру.
Разом з науковцями громада працює над створенням Національного парку “Словечансько-Овруцький кряж”, який допоможе не лише зберегти місцеву природу, але й стати одним з туристичний магнітів регіону.
Овруцька громада і війна
Уважно подивившись на карту вторгнення росіян в лютому 2022 році ви одразу зрозумієте небезпеку, яка постала перед Овручем. Громада має спільну межу з Республікою Білорусь, звідки, зокрема, входили окупаційні війська на Північному напрямку. До Чорнобильської АЕС, куди було скеровано один з головних ударів росіян – лише 70 кілометрів. Тактика, яку застосували українські оборонці – військовослужбовці Збройних сил України, прикордонники і швидко змобілізована місцева територіальна оборона, дозволила не пустити ворога на територію громади.
За відмову зустрічати “визволителів” з квітами (російська пропаганда саме так уявляла собі вторгення в Україну) овручанам жорстоко мстились з повітря. Численні ворожі авіабомбардування зруйнували приватні будинки та об’єкти соціальної інфраструктури – місцевий Центр зайнятості, пошкоджено Центр надання адміністративних послуг, багатоквартирні будинки та лікарню. Від однієї авіабомби, яка потрапила просто в житловий будинок, одномоментно загинула сім’я з трьох осіб.
Сьогодні громада оговтується від нападу і ліквідовує його наслідки. Першочергово допомагають тим, хто втратив дах над головою. На дальшу перспективу шукають можливості для відновлення соціальних об’єктів.
Мер
Міський голова Овруча – Іван Коруд. Йому 57 років. Народився на Львівщині на заході України. Вищу освіту здобув в Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю “Правознавство”. Вперше овручани обрали Івана Коруда своїм головою у 2015 році. Після проведення реформи місцевого самоврядування в Україні було створено Овруцьку об’єднану територіальну громаду. До неї крім самого Овруча увійшло ще 90 сіл а населення збільшилось вдвічі. Нова громада знову обрала Івана Коруда своїм головою.
З першого дня війни активно включився в оборону краю, мобілізував місцеву територіальну оборону, яка спільно з військом, прикордонниками та поліцією відбила спроби росіян захопити Овруч. За дії з оборони свого краю Президент України Володимир Зеленський нагородив голову Овруцької громади орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Сьогодні головне завдання міського голови – відновлення зруйнованої окупантами інфраструктури.
Стратегія розвитку
Після війни (і перемоги) в громаді планують повернутись до довоєнних стратегічних планів. Зокрема, мріють втілити нові проєкти з альтернативної енергетики. Тут вже працюють ТЕС (використовує щепу та енергетичну вербу), сонячна електростанція, але в планах ще і вітряки. Овруч є підписантом Угоди мерів, в якій зобов’язався до 2030 року зменшити викиди СО2 на 30%.
В громаді добре розвивається сільське господарство – молочарство, свинарство, вівчарство та бджільництво, здійснюється вирощування зернових, соняху та кукурудзи.
Сподіваються відродити роботу місцевого молочноконсервного заводу.
Овруччина має потужні лісові площі, тому і розвинута дерево переробна галузь.
Великі сподівання на розвиток екотуризму. Майбутнє створення національного парку дозволить привернути увагу туристів – до великого мегаполісу Києва лише 180 кілометрів.
Овруцька громада з радістю налагодить тривалі партнерські стосунки з міжнародними партнерами.