Як не проґавити можливості євроінтеграції для українського села?

З лекції Романа Корінця, директора Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України, в рамках курсу “Євроінтеграція: вплив і можливості громад” від ініціативи Сities4Сities та шведсько-української Програми Polaris “Підтримка багаторівневого врядування в Україні”.

Спільна аграрна політика ЄС і Україна

Спільна аграрна політика ЄС складає 378 млрд євро у 2021-2027 рр., що майже дорівнює третині всього бюджету ЄС в цьому бюджетному періоді. Ці кошти розподіляються серед країн-членів через 2 структурних фонди:

• Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільської місцевості (EAFRD), що складає 95,5 мільярда євро і  розвиває саме сільські території, як середовище для економічного розвитку;
•  Європейський сільськогосподарський гарантійний фонд (EAGF) обсягом 291 млрд євро, який напряму допомагає фермерам;

Така увага до розвитку села не є випадковою, адже 2-3% сільського населення в ЄС забезпечують продовольчу безпеку всього Європейського союзу. А отже, від того наскільки комфортно буде фермеру жити і працювати в селі залежатиме наскільки конкурентним та адаптованим до змін клімату буде сільське господарство ЄС.

В Європейському Союзі завдяки Спільній аграрній політиці невеликі фермерські господарства з 18 га землі є повноцінними гравцями європейського ринку, які впроваджують інновації та забезпечують зайнятість в сільській місцевості.

Цілі САП ЄС:

• підтримувати фермерів і покращувати продуктивність сільського господарства, забезпечуючи стабільне постачання доступних харчових продуктів;

• захистити фермерів Європейського Союзу, щоб вони заробляли на достойне життя;

• допомога в боротьбі зі зміною клімату та раціональному управлінні природними ресурсами;

• підтримувати сільські території та ландшафти в ЄС;
• підтримувати життя сільської економіки шляхом сприяння створенню робочих місць у сільському господарстві, агропродовольчій промисловості та суміжних секторах.

Для України, в якій понад 30% населення живе у сільській місцевості, підготовка до участі у спільній аграрній політиці ЄС є критично важливою. Водночас внутрішні опитування Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України свідчать про те, що лише трохи понад 8% активних жителів Українського села (фермерів, громадських активістів, управлінців) дещо знають про Спільну аграрну політику ЄС. Для більшості сільського населення України європейська інтеграція, яка загалом сприймається досить позитивно, не наповнена практичним змістом.

В Україні на сьогодні на жаль зберігається сприйняття сільського розвитку, як субсидіювання для територій, що занепадають. Водночас європейський підхід має базуватися на розвитку прихованого економічного потенціалу через розвиток фермерських господарств та збереження місцевої самобутності й традиційного способу життя, традицій, збереження сталого біорізноманіття і пов’язаного з цим розвитку зеленого туризму. Також, важливим є впровадження політики на основі перевірених даних, а отже Україні не обійтися без операційної системи статистики щодо сільського господарства та стану навколишнього середовища.

Інститути дорадництва

Хоча, на перший погляд здається, що сільських громад стосуються лише можливості Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільської місцевості (EAFRD), громади також відіграють важливу роль у посиленні можливості місцевих фермерів отримувати кошти й з Європейського сільськогосподарського гарантійного фонду. 

Саме з цією метою, як на рівні державних інституцій, так і на місцевому рівні необхідно створювати інститути дорадництва для консультацій фермерів щодо можливостей, які пропонує європейська інтеграція. Це, зокрема, передбачено Угодою про асоціацію між ЄС та Україною. І тут важливим є голос асоціацій місцевого самоврядування, які мають відстоювати необхідні рішення на центральному рівні для розвитку таких інституцій.

Органи місцевого самоврядування також можуть об’єднувати зусилля для створення таких дорадчих органів та платформ з обміну досвідом також на місцевому рівні.

Інституції, які нам потрібні

Хоча спільна аграрна політика складає третину бюджету ЄС, ці кошти не розподіляються Брюсселем напряму. Країни ЄС впроваджують фінансування EAFRD через програми розвитку сільської місцевості (Rural development programs – RDP). 

Програми розвитку сільської місцевості співфінансуються з національних бюджетів і можуть бути підготовлені на національному або регіональному рівні. 

У той час як Європейська Комісія затверджує та контролює такі програми, рішення щодо відбору проєктів та надання виплат здійснюються національними та регіональними органами управління.

З огляду на це, щоб підготуватися до європейської інтеграції Україні вже зараз слід думати над:

• удосконаленням Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій після 2027 року з урахуванням спільної аграрної політики ЄС;
• створенням функціонуючих програм розвитку сільських територій як на національному, так і на регіональному рівнях;
• створенням державного фонду розвитку сільських територій, який би міг ефективно адмініструвати кошти для реалізації програм.
  

Так само як із реалізацією регіональної політики, без функціонуючих інституцій на національному рівні громади не зможуть повною мірою отримати вигоду від європейської інтеграції.

Програма LEADER та місцеві групи дії

Спільна аграрна політика ЄС передбачає, що принаймні 5% фінансування Програм регіонального розвитку має спрямовуватися на заходи, засновані на підході LEADER. Цей підхід реалізується через спеціальний та структурований механізм управління, що має назву – Місцева група дій – Local Action Group (LAG), яка є окремою юридичною формою, зазвичай некомерційною організацією, що об’єднує партнерів з державного, приватного та громадянського суспільства.

Місцева група дій має бути добре збалансованою і широко репрезентувати місцеві інтереси та різні соціально-економічні сектори в регіоні. При чому,  жоден сектор не може представляти понад 49% членів місцевого партнерства.

Якщо країна, яка вступає в ЄС не має сформованої мережі Місцевих груп дії на момент вступу, країна не може використати 5% виділеного на їх роботу фінансування, а це проєкти важливі для місцевого розвитку – підтримка для фермерів. збереження культурної спадщини та розробка туристичних продуктів тощо.

До речі, інші країни-кандидати на членство в ЄС, включно з Грузією та Молдовою вже мають створені мережі місцевих груп дій і вже зараз отримують фінансування з Європейського союзу та інших донорів через різноманітні фінансові інструменти. Тож, створення такої мережі в Україні є не лише вимогою європейської інтеграції, але й конкретним практичним кроком для розширення фінансових можливостей для українських сільських громад.

Про курс

Зареєструйтеся на курс від Cities4Cities «Євроінтеграція: вплив та можливості громад». Він додасть впевненості у цій темі всім, хто бере участь у подіях європейського рівня, та допоможе якісніше вести переговори з міжнародними партнерами та чіткіше формулювати свої пріоритети розвитку на найближчі роки.

Курс створений за підтримки флагманської програми Швеції для України Polaris “Підтримка багаторівневого врядування в Україні”.

Cities4Cities | United4Ukraine — партнерські ініціативи, які об’єднали зусилля у вересні 2022. Cities4Cities було засновано німецьким містом Зіндельфінген під патронатом Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи. United4Ukraine започаткували SALAR International та місто Львів за підтримки Шведської агенції з міжнародної співпраці та розвитку (Sida). З 2024 року Cities4Cities | United4Ukraine є частиною флагманської програми Швеції для України Polaris “Підтримка багаторівневого врядування в Україні”.