This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.
“За ці три дні я багато разів плакала”— представниця мера Лєшно поділилась враженнями про українські громади
Нещодавно 17 українських громад зустрілися з головами і представниками 17 громад Польщі та Німеччини на форумі муніципальних партнерств ЄС-Україна у Войновіце (Польща), організованого ініціативою Cities 4 Cities | United 4 Ukraine. Одна з панелей — розповіді українських мерів і голів громад як це — керувати громадою у час війни — надзвичайно вразила аудиторію. Зокрема, Катажина Плєвка-Хіжиньска, представниця мера Лєшно з питань України, поділилась враженнями від почутого в емоційному пості. Публікуємо переклад тексту пані Катажини без змін.
“Пам’ятаю, як колись в початковій школі нам дали завдання – розказати про свій найбільший авторитет. На першому місці були батьки, були також бабусі й дідусі, звичайно, Іван Павло ІІ, Валенса та ще декілька. Я, намагаючись за будь-яку ціну бути бунтаркою, написала, що авторитетів у мене немає і не буде.
Сьогодні, через 20 років після тієї події, майже рік після початку війни в Україні я б теж не знала, кого назвати. А сьогодні їх дуже багато. Звичайні-незвичайні герої.
Кілька днів тому я повернулася з Форуму міст United4Ukraine. 70 людей, які не знають один одного – представники польських, німецьких та українських органів місцевого самоврядування. Дещо несміливо я сіла збоку, а попереду мене сидів якийсь чоловік. Як з’ясувалося пізніше – Павло Кузьменко, міський голова міста Охтирка, яка знаходиться приблизно за 40 км від російського кордону. На 50-тисячне місто Охтирку напали 25 лютого. Окупанти обстріляли з «Градів» дитсадок, вбили одну жінку та поранили трьох дітей. Вони використали ракети з касетною боєголовкою. Саме в Охтирці вбили першу дитину. Саме Охтирка стала одним із чотирьох «Міст-героїв», відзначених Президентом Зеленським.
Тож я сиджу й починаю сором’язливу розмову. «Як там зараз у вас, що вам потрібно?» «Нам нічого не потрібно. Справляємося», – відповів Павло. Він зважував кожне слово, був спокійний і врівноважений. Інший міський голова сусіднього з Охтиркою міста каже мені: «Він справжній герой. Якби не Охтирка, наше місто було б повністю зруйноване. Вдень Павло захищав місто, а вночі оперував поранених». Тоді Павло сказав мені, що він спокійний, тому що він реаліст. Каже, що через близькість до кордону з ворогом Охтирка не має великої надії на виживання. Він сказав це спокійно, а я все сильніше старалася, щоб не заплакати.
За ці три дні я багато разів плакала. Плакали й інші. Через лють і безпорадність. Наступного вечора я знову сиділа з Павлом за кавою. Усе, що він говорив, було для мене настільки важливим, настільки мудрим, що я намагалася запам’ятати якомога більше. Щоб можна було говорити про це далі.
Міський голова Охтирки хоче співпрацювати з Лешно. Нас відділяє 1600 км. Я запитала, що для нього було б найважливішим у цій співпраці. «Показати молоді світ. Показати їм, що вони не повинні бути жертвами». Він не говорив про агрегати, ліки чи їжу. Він постійно казав: «Ми з цим собі дамо радо». Людина, яка щодня стикається з війною та смертю, людина, яка називає себе реалістом, каже мені, що якщо вони виживуть, то це буде найважливіше. З рештою вони впораються самі. Вони вже собі добре раду – за 100 днів побудували нову ТЕЦ, яка вже запрацювала.
«Сильні люди творять легкі часи, легкі часи творять слабких людей, слабкі люди створюють важкі часи». Перефразував Павло в якийсь момент. І сказав: «Ви зараз живете у легкі часи, можете лише широко розплющити очі». Він знову спокійний і зібраний. Справжній, справжнісінький герой.
Таких героїв за столом було більше. Усі ці люди після двох днів, проведених у Вроцлаві, сіли на потяг та повернулися додому. Вони повернулися туди, де над головою літають бомби. Де вони щодня мають справу з холодом і браком електроенергії. Вони могли залишитися тут. Однак вони повертаються додому. І я думаю, що вони повертаються додому також і задля мене. Щоб над моєю домівкою ракети не літали.
Для мене було великою честю познайомитися з ними. Справжні герої. Дякую”.
Тим часом міський голова Лешно заявляє про готовність співпрацювати з владою Охтирки і домовилися про перші кроки співпраці.
Сities 4 Cities | United 4 Ukraine — партнерські ініціативи, які об’єднали зусилля у вересні 2022.
Сities 4 Cities було засновано містом Зіндельфінген (Німеччина) під патронатом Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи. United 4 Ukraine започаткували SALAR International та місто Львів (Україна) за підтримки Шведської агенції міжнародного розвитку (Sida).
Стратегічними партнерами ініціативи є Асоціація міст України і Всеукраїнська асоціація ОТГ.
Ця публікація створена за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).