“За ці три дні я багато разів плакала”— представниця мера Лєшно поділилась враженнями про українські громади

Нещодавно 17 українських громад зустрілися з головами і представниками 17 громад Польщі та Німеччини на форумі муніципальних партнерств ЄС-Україна у Войновіце (Польща), організованого ініціативою Cities 4 Cities | United 4 Ukraine. Одна з панелей — розповіді українських мерів і голів громад як це — керувати громадою у час війни — надзвичайно вразила аудиторію. Зокрема, Катажина Плєвка-Хіжиньска, представниця мера Лєшно з питань України, поділилась враженнями від почутого в емоційному пості. Публікуємо переклад тексту пані Катажини без змін. 

“Пам’ятаю, як колись в початковій школі нам дали завдання – розказати про свій найбільший авторитет. На першому місці були батьки, були також бабусі й дідусі, звичайно, Іван Павло ІІ, Валенса та ще декілька. Я, намагаючись за будь-яку ціну бути бунтаркою, написала, що авторитетів у мене немає і не буде. 

Сьогодні, через 20 років після тієї події, майже рік після початку війни в Україні я б теж не знала, кого назвати. А сьогодні їх дуже багато. Звичайні-незвичайні герої. 

Кілька днів тому я повернулася з Форуму міст United4Ukraine. 70 людей, які не знають один одного – представники польських, німецьких та українських органів місцевого самоврядування. Дещо несміливо я сіла збоку, а попереду мене сидів якийсь чоловік. Як з’ясувалося пізніше – Павло Кузьменко, міський голова міста Охтирка, яка знаходиться приблизно за 40 км від російського кордону. На 50-тисячне місто Охтирку напали 25 лютого. Окупанти обстріляли з «Градів» дитсадок, вбили одну жінку та поранили трьох дітей. Вони використали ракети з касетною боєголовкою. Саме в Охтирці вбили першу дитину. Саме Охтирка стала одним із чотирьох «Міст-героїв», відзначених Президентом Зеленським. 

Тож я сиджу й починаю сором’язливу розмову. «Як там зараз у вас, що вам потрібно?» «Нам нічого не потрібно. Справляємося», – відповів Павло. Він зважував кожне слово, був спокійний і врівноважений. Інший міський голова сусіднього з Охтиркою міста каже мені: «Він справжній герой. Якби не Охтирка, наше місто було б повністю зруйноване. Вдень Павло захищав місто, а вночі оперував поранених». Тоді Павло сказав мені, що він спокійний, тому що він реаліст. Каже, що через близькість до кордону з ворогом Охтирка не має великої надії на виживання. Він сказав це спокійно, а я все сильніше старалася, щоб не заплакати.

За ці три дні я багато разів плакала. Плакали й інші. Через лють і безпорадність. Наступного вечора я знову сиділа з Павлом за кавою. Усе, що він говорив, було для мене настільки важливим, настільки мудрим, що я намагалася запам’ятати якомога більше. Щоб можна було говорити про це далі.

Міський голова Охтирки хоче співпрацювати з Лешно. Нас відділяє 1600 км. Я запитала, що для нього було б найважливішим у цій співпраці. «Показати молоді світ. Показати їм, що вони не повинні бути жертвами». Він не говорив про агрегати, ліки чи їжу. Він постійно казав: «Ми з цим собі дамо радо». Людина, яка щодня стикається з війною та смертю, людина, яка називає себе реалістом, каже мені, що якщо вони виживуть, то це буде найважливіше. З рештою вони впораються самі. Вони вже собі добре раду – за 100 днів побудували нову ТЕЦ, яка вже запрацювала. 

«Сильні люди творять легкі часи, легкі часи творять слабких людей, слабкі люди створюють важкі часи». Перефразував Павло в якийсь момент. І сказав: «Ви зараз живете у легкі часи, можете лише широко розплющити очі». Він знову спокійний і зібраний. Справжній, справжнісінький герой.

Таких героїв за столом було більше. Усі ці люди після двох днів, проведених у Вроцлаві, сіли на потяг та повернулися додому. Вони повернулися туди, де над головою літають бомби. Де вони щодня мають справу з холодом і браком електроенергії. Вони могли залишитися тут. Однак вони повертаються додому. І я думаю, що вони повертаються додому також і задля мене. Щоб над моєю домівкою ракети не літали.

Для мене було великою честю познайомитися з ними. Справжні герої. Дякую”.

 

Тим часом міський голова Лешно заявляє про готовність співпрацювати з владою Охтирки і домовилися про перші кроки співпраці. 

Сities 4 Cities | United 4 Ukraine — партнерські ініціативи, які об’єднали зусилля у вересні 2022. 

Сities 4 Cities було засновано містом Зіндельфінген (Німеччина) під патронатом Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи. United 4 Ukraine започаткували SALAR International та місто Львів (Україна) за підтримки Шведської агенції міжнародного розвитку (Sida).  

Стратегічними партнерами ініціативи є Асоціація міст України і Всеукраїнська асоціація ОТГ.

Ця публікація створена за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).